28.10.2020

 Виховна година

Рушник – це дому давній оберег, споконвіків родину він беріг.

Тема: Рушник – це дому давній оберег, споконвіків родину він беріг.

Мета: ознайомитись із рушником як оберегом українського народу, із звичаями і обрядами повязаними з рушником, значенням символів на рушниках, про види рушників, розвивати інтерес до історії вишивки, виховувати повагу до праці майстринь.

Вихователь: Добрий день мої любі малята і шановні гості. Щиро вас вітаю в нашому класі. Ви мабуть звернули увагу на святково прикрашений класну кімнату, і звичайно на вишиті рушники. Від сивої давнини до наших днів, у радості і горі рушник не від’ємна частина нашого побуту.

Гостей годиться хлібом – сіллю зустрічати,

Привітним, гожим словом вшанувати.

Прийміть же хліб на мальовничім рушникові,

Про цей рушник сьогодні й піде мова.

{Діти вручають хліб гостям}

Вихователь:  Хліб – сіль на вишитому рушнику – одвічні людські символи. Прийняти рушник, поцілувати хліб – символізує духовну єдність та шану, тих хто виявив її. Цей звичай пройшов через віки і став доброю традицією в наш час.

-          Діти скажіть, а чим на вашу думку раніше прикрашали домівки наші предки?

Ось сьогодні ми з вами поговоримо про рушник. В народі кажуть “Рушник – це дому давній оберіг, споконвіків родину він беріг”, тому це і буде темою нашої виховної години.

Хлібом і сіллю зустрічали дорогих гостей. З вишитим рушником приходили в хату, де наробилася дитина. З рушником матері проводжали своїх синів в далеку дорогу. Рушником перев’язували сватів. Рушник стелять під ноги молодятам які одружуються. Гарно оздобленими рушниками накривають кошики з паскою на Великдень , коли ідуть до церкви.

-          А о ще на вашу думку прикрашали рушником в оселі? {портрети, ікони, образи святих}

Та не тільки прикрашали портрети вишитими рушниками, а й самі портрети вишивали. Ось подивіться, у мене також є  вишитий портрет.

-          А чий це портрет, хто знає?  {Т.Г. Шевченко}

-          Чи знаєте ви, як створюється рушник?

Вихователь:  Щоб створити полотно для рушника потрібно посіяти льон, виростити його. Коли льон зацвітає, він набирає синього кольору неба. Потім льон збирають, сушать, обмочують, прядуть нитки, тчуть полотно, вибілюють і вишивають ось такі гарні рушники.

Колись в Україні не було такої дівчини, яка не вміла ткати і вишивати. За давнім звичаєм тільки-но дівчина підростала вона мала собі готувати придане. Довгими осінніми, зимовими вечорами вишивала рушники, сорочки, хустинки. Вишивали такі малюнки щоб не були схожі на інші за їхньою якістю оцінювали дівчину, як майбутню господиню. Рушники берегли, їх передавали як обереги з покоління в покоління.

Існують різні види вишивання рушників:

-          хрестик

-          гладь

-          мережка

-          ришельє

Але найпоширеніші  - це хрестик і гладь.  Вишивають рушники і різними кольорами.  Кожен регіон в Україні має свої кольори. От для західних регіонів властиві різнобарвні кольори, а для центральних притаманні – червоний, чорний та синій колір.

-          А чому червоний та чорний кольори у нас в Україні найбільш популярні?

Так, червоний колір – то колір калини, щастя, любові і щасливої долі. Чорний колір – це колір землі нашої родючої, інколи і смутку.  Бо дійсно ці кольори гарно поєднуються.

Найдавнішими узорами вишивки є геометричні узори – лінії, кола, хрестики, ромби, які символізують сонце, зорі, землю воду. Пізніше на рушниках почали вишивати рослини і тварини:

-          Калину – символ дівочої краси і невмирущого роду.

-          Дуб – символ чоловічої енергії та сили.

-          Мак – захист від усього зла.

-          Виноград – символ створення сімї.

-          Ластівка – символ доброї звістки.

-          Лебідь – символ вірності.

-          Соловей і зозуля – символізує продовження роду.

А зараз трошки відпочинемо і порухаємося.

Фізкультхвилинка.

Встаньте, діти, посміхніться,

Землі нашій поклоніться.

За щасливий день вчорашній,

Ви до сонця потягніться,

Веретеном обкрутіться,

Раз присядьте, два присядьте,

І за парти тихо сядьте.

Легенда про рушник

(Вихователь читає легенду).

Було це дуже давно, коли зродилися кришталеві сльози-намистинки, що росою в народі звуться, коли пташки до сонечка літали та щоранку тією росою вмивалися.

Жила тоді в одному селі мати і мала вона трьох красенів-синів. Працьовиті були вони і люди їх поважали. Одного лише хлопці не вміли — вишивати як їх ненька. Сядуть біля неї, коли з усім упораються, та й кажуть:

— Ви, матусенько, шийте та вишивайте, та пісню співайте, а ми подивимось, як народжується у ваших руках квіти та птахи.

Горнулася мати до синів і такі мудрі слова їм говорила:

— Долю я вам кожному вишию, а пам’ять про себе в рушниках залишу, то ж бережіть їх.

Багато вишила мати за своє життя рушників і всі між синами розділила. Даруючи, навчала:

— Сини мої, мої голуби! Пам’ятайте навік прохання своєї неньки. Куди б не їхали, куди б не йшли, а рушник в дорогу беріть. Хліб у нього загортайте та людей пригощайте. Хліб на рушнику життя величає, здоров’я береже.

Та життя людини, як дитина, швидко минає. Померла старенька, мати. Осиротіли сини. Поховали свою неньку, а на могилі рушник білий прослали, щоб вітер порох на неї не трусив.

Правду кажуть чи ні, та чутка про те диво й понині ходить. Переповідають, що на тому рушникові квіти через три дні розцвіли. Хто вишив їх, ніхто не знає. Лише вітер про те розповідає і просить вишити рушник на згадку.

Перегляд відеоролика про рушник.  https://www.youtube.com/watch?v=zENRs2I302k

Вихователь:   Багато ми сьогодні дізналися про рушник і я думаю, що кожен із вас захоче мати такий рушничок який був би дорогий вам. Тому я хочу вам запропонувати створити свій рушник.

Творча вправа “Мій маленький рушничок”  діти розфарбовують рушник.

Підсумки:  Дякую , що завітали до нас на виховну годину. І на прощання хочеться  сказати:

Наше життя це біле полотно, на якому доля малює свій візерунок. Тож нехай на полотні нашого життя переплітаються радісні червоні, жовті, зелені, блакитні кольори і вічними будуть здоров’я, достаток, щастя та злагода.